Комунальний вищий навчальний заклад
||
З 1998 року заклад виконує програму реформування сестринської освіти в Україні,
яка забезпечує відповідність професії медичної сестри міжнародним стандартам.

Архив новостей

[26.04.2018] МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ!


 

Цю гарну дівчину з вишневими очима добре знають у коледжі. Студентка групи М-943  Таміла Довженко.  Чим  така популярна? По-перше, дівчина – одна з кращих студенток коледжу. Вона – відмінниця навчання. До того ж  донедавнього - депутат Дніпровської молодіжної ради сьомого скликання при міській раді. Нині Таміла – голова студентського самоврядування, авторитетний громадський активіст,  член журі конференцій, конкурсів, фестивалів. Ось скільки  у скромної дівчини звань. Отож і поговорити з такою приємно та корисно.

 

 

 

   

- Скажи, Таміло,  будь ласка,  як ти встигаєш скрізь і в усьому?

 

-   Я з дитинства привчила себе  зважувати кожну хвилину. Все заздалегідь планую, не дозволяю собі хоч щось важливе відкласти на «потім».

 

- Чи не занадто суворо ставишся до самої себе, адже молодості властиво трохи помилок, трохи лінощів?

 

- Так склалися обставини. Я живу з мамою, яка  тяжко працює молодшою медсестрою, хворіє, а також з бабусею, в якої свій «букет» хвороб.  Доводиться допомагати родині. У вільний від навчання час я працюю помічником у приватного стоматолога, до того ж закінчила курси масажистів  і  намагаюсь ще й на масажі трохи заробити. Отож не маю права розслабитися, не можу щось важливе  пропустити на роботі, чи в навчанні. Я всі роки  маю хороші оцінки, тому не хочу поступатися  знаннями перед самісіньким закінченням коледжу, отож дуже стараюсь.

 

- Уявляю наскільки це важко…

 

-  У Вас дещо неправильна уява. Головне - налагодити систему і порядок в сьогоденні, звикнути до чіткого виконання щоденного розкладу, суворо  його дотримуватись – і все вийде якнайкраще.

 

-  Громадська діяльність забирає чимало часу. Ти, Таміло, голова студентського самоврядування. Чи не вважаєш цю громадську посаду надто обтяжливою?

 

  - Ні в якому разі. Мені цікаво. Наша рада розглядає безліч важливих питань внутрішнього життя студентства. Ми  відчуваємо відповідальність за якість навчання, відвідування занять, поведінку студентів, умови їх проживання в гуртожитку. А ще ж, окрім цього, у колі  інтересів студентського активу – участь студентів у громадській роботі, пропаганда здорового способу життя, організація дозвілля,  розвиток фізкультури та спорту, участь у міських заходах та  ще багато інших невідкладних справ.

 

 

 

- Тож маєте чимало помічників і однодумців?

 

- Однозначно. Без однодумців жодна справа не вийде.  Студентський  актив нашого коледжу - прекрасна молодь, не байдужі хлопці та дівчата, приклад для унаслідування. Це Влад Несміян, Катя Журавель, Едуард Яковлев, Ганна Твердохліб. Усіх не перелічити, всім дуже вдячна.

 

- Лише студентам твоя вдячність?

 

- Як можна?  Я вважаю, що доля подарувала мені зустріч з такими чудовими людьми. Вони для мене і для  наших студентів незабутні. Керівник групи Анна Олегівна Стельмах завжди ставиться з розумінням, підтримує і допомагає, заступник директора коледжу Наталія Луарсабівна Гармаш – справжній друг студентської молоді, з яким можна вирішувати будь-яке питання. Особливе почуття вдячності  і пошани директору коледжу, кандидату медичних наук Ігорю Едуардовичу Шаруну. Студенти за ним, як за кам’яною стіною.

   У кожному його вчинку, рішенні, ініціативі, заході – любов і піклування, увага і творчість, організаторський і педагогічний талант.  Приміром, державних і народних  свят чекаємо по-особливому: зайдеш до коледжу, а на тебе вже очікує чарівний сюрприз у вигляді художньо оформлених куточків, кульок, випусків газет, плакатів і т.д. Ми до спортивної зали, а там вже наш директор, він – найкращий агітатор за здоровий спосіб життя. І за розвиток студентської науки агітує не менше, незабутньо проходять студентські науково-практичні конференції, і за культурний розвиток – все ширшають ряди самодіяльного мистецтва, розкриваються нові таланти - поетичні, художні на запровадженому ним  конкурсі «Діамантові грані»  і т.д. Де лише виникає у студентів потреба – там і наш Ігор Едуардович. Я завжди бачу його зацікавлений погляд, уважність і добрі почуття до нас, студентів.

 

- Виходить, тобі ніяк не хочеться залишати коледж?

 

- Не лише мені. Дніпровський базовий медичний коледж став для нас другим домом, тут  ми були щасливими всі роки навчання, тут нас розуміють і люблять, дають надійну путівку у професійне життя. Через кілька місяців я і мої одногрупники приступимо до самостійної роботи  і зуміємо довести, що отримали надійну освіту в одному з найкращих навчальних закладів міста, регіону і країни.